Останній Гетьман. 145 років від дня народження

145 років тому, 15 травня 1873 року, у місті Вісбаден (нині федеральна земля Гессен, Федеративна Республіка Німеччина) народився Павло Петрович Скоропадський – видатний військовий і політичний діяч, Гетьман Української Держави у 1918 році, генерал-лейтенант.

Павло Скоропадський – представник давнього козацько-старшинського роду, відомого з середини XVII століття. Його предок, Іван Скоропадський, був Гетьманом Лівобережної України з 1708 по 1722 рік. Павло Петрович закінчив елітний Пажеський корпус у Санкт- Петербурзі. Брав участь в російсько-японській війні 1904–1905 років, за бойові заслуги нагороджений Георгіївською зброєю. Командував лейб-ескадроном Кавалергардського полку, 20-м драгунським Фінляндським полком, лейб-гвардії Кінним полком. 1912 року отримав чин генерал-майора.

Під час Першої світової війни 1914–1918 років Павло Скоропадський командував Зведеною кавалерійською дивізією, 5-ю кавалерійською дивізією, 1-ю гвардійською кавалерійською дивізією, 34-м армійським корпусом. 1914 року удостоєний ордена Святого Георгія IV ступеня за командування в бою під Краупішкеном (нині селище Ульяново Німанського району Калінінградської області РФ), 1916 року отримав чин генерал-лейтенанта.

Влітку 1917 року 34-й армійський корпус Павла Скоропадського був українізований і перетворений на 1-й Український корпус. Це було одне з найбільш боєздатних українських з’єднань. У жовтні 1917 року на з’їзді вільного козацтва у Чигирині П. П. Скоропадського обрали отаманом вільного козацтва. Наприкінці року генерал вийшов у відставку через незгоду з політикою Української Центральної Ради, звинувачення у “бонапартизмі” та намаганні встановити військову диктатуру.

Павло Скоропадський мав популярність серед вільних козаків, підприємців, заможних селян, частини інтелігенції та офіцерства. У середині березня 1918 року він утвердив опозиційну до Центральної Ради політичну організацію, сформовану з військовиків і землевласників, під назвою Українська Народна Громада. На хвилі незадоволення політикою Центральної Ради Українська Народна Громада розпочала підготовку до державного перевороту. Німецьке командування підтримало П. П. Скоропадського, хоча офіційно зберігало нейтралітет у цих подіях.

29 квітня 1918 року внаслідок державного перевороту Павло Скоропадський прийшов до влади. Як Гетьман Української Держави він мав право затверджувати і розпускати уряд, контролював зовнішньополітичну діяльність держави, був головнокомандувачем збройними силами і флотом, міг оголошувати воєнний чи особливий стан.

Гетьман оглядає Сірожупанників. Позаду гетьмана — військовий міністр Української Держави О.Рогоза. Київ, вул. Катерининська, 27.08.1918

Правління П. П. Скоропадського позначено успіхами у сфері культури, освіти і науки, зовнішньої політики, військового будівництва. Вдалося стабілізувати економічне становище України. Але режим Гетьмана мав вузьку соціальну базу і тримався, насамперед, на присутності німецьких і австро- угорських військ. Щойно Перша світова війна завершилася поразкою цих країн, проти режиму Гетьманату спалахнуло повстання під проводом Директорії. 14 грудня 1918 року Павло Скоропадський був змушений зректися влади і невдовзі назавжди залишити країну. В Україні було відновлено Українську Народну Республіку.

Решта життя П. Скоропадського промайнула в еміграції. Він мешкав у Німеччині й Швейцарії, був лідером монархічного гетьманського руху, захищав інтереси українських емігрантів перед урядами європейських держав.

Наприкінці Другої світової війни потрапив під бомбардування американською авіацією і від отриманих поранень помер 26 квітня 1945 року. Похований у місті Оберстдорф (Вільна держава Баварія, Німеччина).

Джерело:Український військово-історичний календар. 2018

 

Підписуйтесь на новини та матеріали від aktsenty.com в Facebook, Twitter та Telegram 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

three × three =

Inline
Inline