Антін Крушельницький – письменник, педагог, міністр, батько розстріляної родини. 140 років від Дня народження

4 серпня 1878 року, народився Антін Володиславович Крушельницький — український письменник, літературний критик і літературознавець, педагог, міністр освіти УНР (1919 р.), редактор шкільних хрестоматій з української літератури (Відень, 1919—1922), видавець-редактор громадсько-літературних журналів совєтофільського напрямку «Нові шляхи» (1929—1933 у Львові) і «Критика» (1933, там само), автор біографічного нарису «Іван Франко» та ін.

Чоловік  відомої української акторки та письменниці Марії Крушельницької, батько Володимири, Івана, Богдана, Тараса та Остапа Крушельницьких які як і батько були визначними діячами українського руху та які разом із ним стали жертвами сталінського терору.

Народився 4 серпня 1878 р. у м. Ланьцут (нині в Підкарпатському воєводстві, Польща).

Навчався в гімназії у Бучачі. Закінчив Перемишльську гімназію та філософський факультет Львівського університету.

У 1900—1903 роках — співвидавець журналу «Молода Україна». З 1900 р. співробітник журналу «Літературно-науковий вісник» (до 1913), з 1901-го газети «Буковина».

Від 1901 рокувикладав у гімназіях Коломиї (1902—1905, 1908, 1926), Станиславова (1905, 1908), Бережан (до листопада 1911), Львова, Відня, Долини (1914) Рогатина (1925—1926), Городенки (протягом 8 років був директором місцевої української приватної гімназії товариства «Рідна школа»). У 1926 році директор єврейської гімназії в Коломиї. Член Крайової шкільної ради.

Був одним із редакторів газети «Прапор» (1907—1912) — органу українського народного учительства в Галичині. Належав до Українсько-Руської радикальної партії.

У 1915 році був бургомістром Городенки.

У 1919 — на державній службі. Як один з чільників радикалів підтримував перебрання президентом ЗУНР Євгеном Петрушевичем повноважень Диктатора ЗУНР (на відміну від Симона Петлюри, Осипа Безпалка, Семена Вітика).

З 27 квітня до 25 липня 1919 р. очолював Міністерство Народної Освіти в уряді Б. Мартоса. З 19 жовтня 1919 р. керував Педагогічною Місією “для налагодження за кордоном прав друку шкільних підручників і закупа шкільних приладів всіх типів” у Празі та Відні.

                                            

Після падіння влади УНР емігрував до Відня, де заснував видавництво «Чайка».

1929—1932 — видавець і редактор журналу «Нові шляхи».

Виступав у різних жанрах: оповідання, повісті, романи, драми, літературно-критичні, науково-педагогічні праці, публіцистичні статті, рецензії.

У липні 1934, переїхавши з цілою родиною до Радянської України, жив у Харкові в будинку «Слово».

У ніч проти 6 листопада 1934 працівники НКВД заарештували його синів Тараса й Івана.

6 листопада 1934 був заарештований органами НКВД УСРР у Харкові. У постанові оперуповноваженного ІІ відділу СПО УДБ у Харківській області Бордона стверджувалося: «Крушельницький Антін Володиславович є одним із керівників створеного в Україні центру ОУН, який ставить своєю метою повалення Радянської влади в СРСР і підготовку терористичних актів проти представників партії і уряду».

Тоді ж було заарештовано й його сина Остапа.

Справу А. Крушельницького розглядала 28 березня 1935 виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР. Вирок: 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Дочка Антіна Володимира Крушельницька та його син Богдан були заарештовані у  грудні 1934.

Всіх заарештованих дітей Крушельницького було розстріляно.

Дружина Крушельницького Марія після арешту членів її родини і страти в грудні цього ж року її синів Івана й Тараса тяжко захворіла. Померла в одній із лікарень Харкова від хвороби серця.

Заслання Крушельницький відбував у Соловецькій тюрмі. Рішенням «трійки» УНКВД Ленінградської області письменника засудили до розстрілу. Страчений 3 листопада 1937 в урочищі Сандомарох, Карелія.

Із секретної записки тюремного управління НКВД від 16 червня 1941 відомо, що в архівах цього управління зберігалося 13 зошитів рукопису роману А. Крушельницького українською мовою «Батьківщина». На звороті цієї «службової записки» зазначено «Рукопис цього твору знищено шляхом спалення 4.VI.1941»

Реабілітований Військовою колегією Верховного Суду СРСР 19 жовтня 1957 року.

Родина Крушельницьких стала сумним символом знищення більшовицьким режимом української інтелігенції.

Заголовне фото: Розстріляна і знищена родина Крушельницьких. Сидять (зліва направо): Володимира, Тарас, Марія (мати), Лариса і батько Антін. Стоять: Остап, Галя (дружина Івана), Іван, Наталя (дружина Богдана), Богдан. 

 

Підписуйтесь на новини та матеріали від aktsenty.com в Facebook, Twitter та Telegram 

Читайте також:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × one =

Inline
Inline