440 років тому поляки стратили Івана Підкову – козацького кошового отамана та молдовського господаря

 16 червня 1578 року у Львові було страчено Івана Підкову – козацького кошового отамана, молдовського господаря (1577—1578). 

Іван Підкова (Іван Серпяга, Іван Вода; рум. Ioan al IV-lea Potcoavă) народився 1533 року на Брацлавщині (за іншими даними в Молдовському князівстві). Рідний брат молдовського господаря Івана III Воде Лютого.

За переказами, немовлям був врятований від татар; вихований козаками (згадано в народній думі «Люлі немовляті Івоні» (за Йосифом Богданом Залеським)).

Мав рідкісну фізичну силу і надзвичайний зріст, запросто ламав руками підкови (за це запорожці прозвали його «Підковою»), міг зупинити віз, запряжений 6 кіньми, ухопивши його за заднє колесо, та був здатний волячим рогом пробивав дубові ворота. Його охрестили «Волошенином», себто по-тодішньому молдованином. Його зріст був 2 м 29 см.

На Запоріжжі Іван Підкова з’явився у 1556 році, привівши з собою цілий козацький полк. Брав участь у морських походах під проводом Самійла Кішки. Пізніше водив козацькі флотилії самостійно і спалював передмістя татарських приморських поселень. Очолювані ним козацькі загони завдали поразок татарам під Очаковом, Кафою, Ґьозловом.

На початку листопада 1577 року Іван Підкова за підтримки козацького загону на чолі з гетьманом Яковом Шахом почав боротьбу проти ставленика Османської імперії, молдовського господаря Петра VI Кульгавого. Козацьке військо розгромило загони Петра Мірчича, 30 листопада 1577 року визволило Ясси. Підкова був проголошений молдовським господарем, Яків Шах із козацьким загоном повернувся на Січ.

1578 року війська Османської імперії ввійшли до Молдовського князівства.
Яків Шах, який допомагав Підкові, гостив у Немирові у брацлавського воєводи Януша Збаразького, який порадив йому, аби Підкова для примирення з польським королем Стефаном Баторієм поїхав для цього до Варшави. Король прийняв його і наказав кинути до в’язниці. Після сейму він їхав до Львова, а Підкову відправив до равської в’язниці. Король хотів ще під час сейму стратити Підкову, але не міг, бо шляхта була проти. У Львові на вимогу султана Мурада III Підкову було таки страчено. Мурад III скаржився також на брацлавського воєводу Януша Збаразького та на Філона Кміту.

Підкову за присутності великої кількості народу й османських послів стратили у Львові 16 червня 1578 року за рішенням короля Стефана Баторія на Ринковій площі. Перед стратою за переказами в останньому слові гетьман сказав:

« Мене привели на смерть, хоч у своєму житті я не звершив нічого такого, за що заслужив би такий кінець. Я знаю одне: я завжди боровся мужньо як чесний лицар проти ворогів християнства і завжди діяв для добра і користі своєї Батьківщини, і було у мене єдине бажання — бути їй опорою і захистом… »

Тіло забрали руські братчики і поховали у місцевій Успенській церкві.Черкаські козаки викрали його останки і перевезли їх до Канева, де поховали в одному з православних монастирів під Чернечою горою (там похований і Самійло Кішка).

Козаки після його страти здійснили 6 походів у Молдовське князвство разом із братом Підкови Александрелом. Помстився за Івана Підкову і Яків Шах: він наказав повісити перед костелом св. Миколая 18 молдовських бояр. Коли це дійшло до Стамбула, османський султан зажадав страти Якова Шаха; Яків Шах був знятий із гетьманства козацькою старшиною і засланий до Канівського монастиря. Пізніше він добровільно став монахом.

 

Підписуйтесь на новини та матеріали від aktsenty.com в Facebook, Twitter та Telegram 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

two × 2 =

Inline
Inline