100-річчя підняття Українських прапорів на Чорноморському флоті (фото відео)

100 років тому, 29 квітня 1918 року, у Севастополі кораблі Чорноморського флоту підняли Українські прапори.

Леонід Перфецький “Піднесення українського прапору на Чорноморськім фльоті”

Коли моряки дізналися про наближення українських і німецьких військ до Севастополя, на лінкорах, крейсерах, деяких есмінцях Чорноморського флоту були спущені червоні більшовицькі прапори і піднято українські.

Штабний корабель “Георгій Побідоносець” стояв під сигналом “Обійняв командування українським Чорноморським флотом. Адмірал Саблін”.

Після цього до Києва та німецького штабу було надіслано відповідні повідомлення. Зокрема, в телеграмі до Києва зазначалося: “Цього числа Севастопольська фортеця і флот, що перебувають у Севастополі, підняли українські прапори. Командування обійняв контр-адмірал Саблін”.

 

Незабаром німецьке командування від імені Центральної Ради надіслало відповідь на радіограму Сабліна, в якій прохали його, як командувача флотом, видати наказ про підняття українських прапорів в Керчі до 8-ї години 30 квітня.

У той же час мінливість і нерішучість характеру Сабліна, який співчував прихильникам “єдиної та неподільної” Росії, призвела до того, що більшовики зберегли свій вплив над мінною бригадою. Необачним кроком командувача став дозвіл на евакуацію кораблів, які контролювали більшовики.

30 квітня на кораблях, що залишилися в Севастополі, більшовики розгорнули боротьбу за відхід до Новоросійська.

Збаламучені більшовиками команди дредноутів “Свободная Россия” та “Воля”, тепер вже самі вимагали від командувача вивести весь флот.

Командувач Чорноморським флотом, контр-адмірал Михайло Саблін

Контр-адмірал Саблін піддався на ці умовляння і в ніч з 30 квітня на 1 травня сам вивів ці кораблі під “нейтральним” Андріївським прапором.

Тоді ж він наказав всьому флоту переміститися до Новоросійська. Однак до Новоросійська на кораблях вирушила рівно половина наявного особового складу – 3500 чоловік.

В Севастополі під українським прапором залишилися: 7 лінійних кораблів, 3 крейсери, 12 есмінців, 15 підводних човнів, 5 плавучих баз, 3 румунських допоміжних крейсери, велика кількість транспортних та допоміжних кораблів.

Рішуча відмова українських моряків підкорятися наказам Сабліна стала головним результатом українізації та півторарічної діяльності Української Чорноморської Громади.

У квітні 1919 року міністерство морських справ УНР постановило прийняти день 29 квітня днем Свята Українського Державного Флоту і разом з тим днем Свята Українського Чорного Моря та запровадити бронзову медаль для всіх учасників того історичного моменту.

29 квітня 1919 року в українських частинах морської піхоти, які тоді розміщувалися в Коломиї, відбулося перше святкування дня 29 квітня як дня Українського Державного Флоту.

День 29 квітня став справжнім тріумфом національної волі та остаточно зафіксував перемогу українського руху на Чорноморському флоті на довгі роки ставши святом Українського Державного Флоту.
Лейтенант Святослав Шрамченко

Лейтенант Святослав Шрамченко, активний учасник українізації на балтійському флоті в 1917 році, за часів Гетьманщини та Директорії — постійний ад’ютант морських міністрів Української Держави та УНР,  з 24 квітня до кінця травня 1919 року заступником Міністра, а в червні 1919 року тимчасово виконував обов’язки Міністра морських справ УНР,  згадував про той день:

“29 квітня 1918 року був чудовий день. Севастопольський рейд вилискував як люстро. В годині 16-й флягманський корабель Чорноморської фльоти, лінійний корабель «Георгій Побідоносець» з наказу командуючого фльотою підніс сигнал: «Фльоті підняти український прапор!».

На більшості кораблів почулася команда: «Стати до борту!». На цю команду, по-старому, як це було в бойовій Чорноморській Фльоті, не розбештаній ще революцією, стали моряки вздовж борту лицем до середини корабля. «На прапор і ґюйс — струнко! Український прапор піднести!».

Під сурми і свист підстаршин-моряків злетіли угору матроські кашкети, піднеслися над цілою Фльотою синьо-жовті прапори і залопотіли в повітрі. «Розійтись. Продовжувати працю!» — пролунала команда.

Цей день, 29 квітня 1918 року, коли в годині 16-й ціла Чорноморська Фльота виявила свою приналежність до своєї матері-України, став найвидатнішим днем Української Державної Фльоти і святом Українського моря.”

 

Треба зазначити, що події які передували підняттю українських прапорів на кораблями ЧФ були дуже динамічними, а подекуди й драматичними.

Український національний рух охопив Чорноморський та інші флоти колишньої Російської імперії з початком Лютневої революції.

Вже наприкінці березня 1917-го в Севастополі відбулися багатолюдні збори моряків-українців, а на другий день після Великодня містом пройшла кількатисячна українська маніфестація з синьо-жовтими та малиновими прапорами, портретами Тараса Шевченка.

Маніфестація Української чорноморської громади в Севастополі. 10 травня 1917 р.

У Севастополі постала Українська Чорноморська громада, що мала на меті підготовку ґрунту для майбутнього українського флоту.

Наприкінці квітня 1917-го на багатьох кораблях діяли корабельні ради й українські гуртки. За словами мічмана Якима Христича, їхніми учасниками були 7 тис. осіб або 10% усього особового складу Чорноморського флоту.

Рада Чорноморської громади використовувала великий національний прапор, а її військова секція – запорізький малиновий прапор із білим хрестом – перші сучасні військово-морські прапори.

У травні 1917-го Перший Всеукраїнський військовий з’їзд визнав необхідність повної українізації Чорноморського флоту, тоді ж уперше було заявлено про те, що Чорноморський флот має стати частиною збройних сил України. Метою українізації на флоті було гуртування українців для захисту своїх інтересів і прав України, створення сильних українських корабельних рад та земляцтв.

Зокрема, в цей час в Одесі був створений Одеський український військовий кіш на чолі з Одеською військовою радою на чолі з відомим громадським діячем Іваном Луценком.

Влітку 1917-го про свою українізацію заявили екіпажі цілої низки військових кораблів і навіть окремі військово-морські частини.

Над українськими кораблями замайоріли національні прапори. Першим про свою українськість заявив Севастопольський флотський півекіпаж під командуванням підполковника Володимира Савченка-Більського.

Есмінець “Завидний”. На ньому, 12 липня 1917 року, вперше було піднято Український прапор

А 12 липня 1917-го на есмінці «Завидний» вперше був піднятий синьо-жовтий прапор. Ця історична подія ознаменувала початок українізації екіпажів кораблів.

Свого апогею українські настрої на флоті сягнули в листопаді 1917-го, коли Центральна Рада проголосила УНР. 12 (25) листопада з нагоди проголошення ІІІ Універсалом Української Народної Республіки флот підняв українські прапори, а в Севастополі відбувся велелюдний парад за участю військових. Урочистості на честь відродження української державності відбувалися в інших портах Чорного моря.

Про перехід на бік української влади заявили команди низки великих військових кораблів, зокрема крейсера «Пам’ять Меркурія» та лінкора-дредноута «Воля» – найпотужнішого корабля Чорноморського флоту. За деякими оцінками, восени 1917-го українські прапори були підняті над більшістю кораблів Чорноморського флоту.

Крейсер «Пам’ять Меркурія», один із перших кораблів, де була створена українська рада. Підняття його командою українського прапора 25 листопада 1917 р. стало прикладом для багатьох

Однак 25 жовтня (7 листопада) 1917 року внаслідок державного перевороту більшовики-ленінці захопили центральну владу в Росії. Ще напередодні ті докладали значних зусиль для розкладу російської армії зсередини, у тому числі й флоту.

І коли 17 грудня 1917-го петроградський Раднарком надіслав ультиматум Українській Центральній Раді, українські моряки одними з перших заявили про готовність виступити на захист України.

Екіпаж крейсера «Пам’ять Меркурія» направив в Київ радіограму: «Ультиматум Леніна-Троцького є грубе посягнення на право Української Народної Республіки. Прохаємо рішуче откинути. Протестуємо проти оголошення братовбивчої війни. Негайно сповіщайте, що нам робити».

Із початком першої російсько-української війни (грудень 1917-квітень 1918 рр.) більшовики розгортають шалену агітацію на Чорноморському флоті. І та принесла свої результати: посилилися міжусобиці між матросами і офіцерами, які згодом переросли у вбивситва офіцерів, команди низки кораблів заявили про свою підтримку радянської влади. На початку 1918 року більшовикам вдалося захопити владу на Чорноморському флоті.

В умовах війни українська влада здійснювала розбудову українського флоту. 21 грудня 1917 р. (3 січня 1918 р.) було створено Генеральне секретарство морських справ УНР, згодом – Народне міністерство морських справ УНР. Очолив відомий державний діяч і науковець Дмитро Антонович – перший морський міністр України.

У грудні 1917-го був сформований Морський курінь ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного з-понад 600 озброєних матросів, який взяв активну участь в протистоянні з більшовиками в Києві.

14 (27) січня 1918 р. був ухвалений «Закон про Український державний флот», яким російський Чорноморський флот проголошувався флотом УНР, а також був затверджений прапор Українського військового флоту – блакитно-жовтий стяг з тризубом на верхній смузі.

27 березня 1918 року вийшли накази про створення Дунайської та Транспортної флотилії. 22 квітня 1918 р. в Одесі був створений Перший український гідроавіаційний дивізіон Чорноморського флоту (20 гідропланів), що дав початок новітній українській морській авіації.

Півострів Крим мав важливе стратегічне значення для УНР – контролю над Чорним морем, забезпечення безпеки й економічних інтересів України. «Україна ж не може жити, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг, – стверджував Павло Скоропадський, який 29 квітня 1918-го був проголошений гетьманом України. – Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців, але нам потрібно бути цілком убезпеченими від ворожих дій з боку Криму».

У 20-х числах квітня 1918-го Кримська група військ УНР під командуванням підполковника Петра Болбочана разом із німцями звільнила Крим від більшовиків: 22 квітня – Джанкой, 24 квітня – Сімферополь, 25 квітня – Бахчисарай.

На кораблях Чорноморського флоту почали з’являтися українські прапори. 22 квітня 1918 р. командувач Чорноморським флотом контр-адмірал Михайло Саблін оголосив наказом по флоту, що «всі судна, портове майно, які знаходяться в портах Криму та на його узбережжі, є власністю Української Народної Республіки. А тому наказую скрізь, де треба, підняти українські прапори». А вже 29 квітня командувач надіслав до Києва телеграму, в якій заявив про перехід Чорноморського флоту під юрисдикцію УНР.

Лінкор-дредноут “Воля”

Цього ж дня  Саблін, спираючись на рішення делегатів корабельних команд і настрої українських моряків та офіцерів, офіційно оголосив весь Чорноморський флот флотом УНР та видав наказ урочисто підняти українські прапори. Це рішення підтримала й виконала абсолютна більшість кораблів Чорноморського флоту.

В часи Української Держави (Гетьманату) організація морських справ набула регулярного характеру.

Активізувалася робота з організації Морського міністерства, вже 8 травня на засіданні Ради Міністрів було створено комісію для організації та реформування флоту, яку очолив адмірал Андрій Покровський.

Того ж 8 травня було сформовано Морський генеральний штаб, а 10 травня – Головний морський штаб. Військовим, а водночас морським міністром, був призначений армійський генерал Олександр Рогоза, діяльність морського відомства курував заступник морського міністра, капітан 1-го ранку Микола Максимов. Гетьману Павлу Скоропадському вдалося повернути на військову службу багатьох професіоналів старшин, фахівців, які мали великий досвід військової служби ще з часів імперії.

Гетьманський уряд вживав заходів для повернення під українську юрисдикцію кораблів Чорноморського флоту, які на початку травня 1918-го опинилися під контролем німців. Разом з тим, гетьман неухильно розглядав Крим як невід’ємну частину Української Держави, плануючи в майбутньому надати півострову територіальну автономію.

Цьому чинило спротив німецьке командування і самопроголошений кримський краєвий уряд генерала Сулькевича. Однак внаслідок ефективної економічної блокади, організованої українським урядом, півострів увійшов до складу Української Держави на правах автономії.

За Гетьманату було підготовлено цілу низку законодавчих та нормативно-правових актів спрямованих на розбудову військово-морських сил УНР.

За наказом по Морському відомству ч. 70 від 23 травня 1918 року розпочалося формування бригади морської піхоти у складі трьох полків. Проводилася робота з творення української військово-морської символіки, 18 липня гетьман затвердив новий військово-морський прапор, який і до сьогодні, в дещо зміненому вигляді є Військово-Морським прапором незалежної України.

6 липня 1918 р. в Одесі з кораблів Дунайської флотилії була організована українська бригада тралення (2 канонірські човни та 20 тральщиків), яка протягом місяця виконала успішне тралення Одеського рейду, Дніпрово-Бузького лиману та його околиць. Операція дала змогу відновити в цьому районі морську торгівлю та перевезення. Це була перша бойова операція українського флоту з часів козацтва.

Морський міністр, старший лейтенант Михайло Білинський та його ад’ютант лейтенант Святослав Шрамченко. Обидва в одностроях української морської піхоти. 1919 р.

У грудні 1918 р. до влади в Україні прийшла Директорія УНР, якій фактично дісталося саме лише міністерство без флоту. Пост міністра морських справ обійняв старший лейтенант Михайло Білинський, бойовий офіцер, кавалер декількох бойових орденів та медалей, його заступником заступником був контр-адмірал Михайло Остроградський, а начальником Морського Генерального Штабу капітан першого рангу Лев Постриганев.

В грудні 1918-го в Одесі висадився 15-тисячний військовий десант Антанти. Командувач флотом у Чорному морі англійський адмірал Де-Робек рішуче оголосив Симону Петлюрі, що не допустить українських війська до Одеси ближче 10 миль, для чого в нього вже підготовлений головний калібр лінкора «Мальборо» та загін міноносців.

Антанта підняла на українських кораблях британські, французькі й грецькі прапори. Це був другий після більшовиків фатальний удар по Чорноморському флоту. 1 лютого 1919 р. флот Антанти зайняв м. Херсон, 2 лютого – Миколаїв, остаточно відрізавши УНР від Чорного моря.

Із початку 1919 року розпочинається тривалий період боротьби на суходільних фронтах, у зв’язку з чим головною справою морського міністерства стало створення боєздатних полків морської піхоти та сухопутних підрозділів: 1 та 2 Гуцульські полки морської піхоти, Дніпровська флотилія, Дніпровський флотський півекіпаж, бронепотяг «Чорноморець». Їхній особовий склад взяв активну участь в боротьбі за українську державність.

Джерела: Український військово-історичний календар. 2018 ; Довідка Інституту національної пам’яті України

Заголовне фото: Інститут національної пам’яті України

 

Підписуйтесь на новини та матеріали від aktsenty.com в Twitter та Telegram 

One thought on “100-річчя підняття Українських прапорів на Чорноморському флоті (фото відео)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

eighteen + 10 =

Inline
Inline